Закон України "Про охорону праці"
Цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їхнього життя та здоров'я в процесі трудової діяльності, на належні, безпечні та здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем та працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничої діяльності середовища та встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.
ЗАКОН УКРАЇНИ
ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ
Цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя та здоров'я в процесі трудової діяльності, на належні, безпечні та здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем та працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища та встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.
Розділ I. Загальні положення
Стаття 1. Визначення понять та термінів.
Охорона праці - це система правових, соціально-економічних , організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я та працездатності людини в умовах трудової діяльності. Роботодавець - власник підприємства, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, та фізична особа, яка використовує найману працю. Працівник - особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконуюча обов'язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).
Стаття 2. Сфера дії Закону
Дія цього Закону поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовує найману працю та на всіх працюючих.
Стаття 3. Законодавство про охорону праці
Законодавство про охорону праці складається з цього Закону, Кодексу законів про працю України, Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності” та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Якщо міжнародним договором, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України, встановлені інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про охорону праці, застосовуються норми міжнародного договору.
Державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституцією України Верховною Радою України та спрямована на створення належних, безпечних та здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням. .
Розділ II. Гарантії прав на охорону праці
Стаття 5. Права на охорону праці під час укладання трудового договору.
Умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці.
При укладанні трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника про умови праці та наявність на його робочому місці небезпечних та шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуті, можливих наслідків їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги та компенсації за роботу за таких умов відповідно до законодавства та колективного договору.
Працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та потребують професійного підбору допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи.
Усі працівники згідно із законом підлягають загальнообов'язковому державному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності.
Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, обладнання та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, які використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.
Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для навколишніх людей, або для виробничого або навколишнього середовища. Він зобов'язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника чи роботодавця. Факт наявності такої ситуації за необхідності підтверджується фахівцями з охорони праці підприємства за участю представника профспілки, членом якої вона є, або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці (якщо професійна спілка на підприємстві не створювалася), а також страхового експерта з охорони праці.
За період простою з причин, передбачених частиною другою цієї статті, що виникли не з вини працівника, за ним зберігається середній заробіток.
Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство з охорони праці, що не дотримується умов колективного договору з цих питань. У цьому випадку працівнику виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.
Працівника, який за станом здоров'я відповідно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести за згодою працівника на таку роботу на строк, зазначений у медичному висновку, та у разі потреби встановити скорочений робочий день та організувати проведення навчання працівника з придбання іншої професії відповідно до законодавства.
На час припинення експлуатації підприємства, цеху, ділянки, окремого виробництва або обладнання органом державного нагляду за охороною праці або службою охорони праці за працівником зберігається місце роботи, а також середній заробіток.
Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, що безкоштовно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці в підвищеному розмірі та компенсації, що надаються у визначеному законодавством порядку.
У випадку роз'їзного характеру працівнику виплачується грошова компенсація на придбання лікувально-профілактичного харчування. , молока або рівноцінних йому харчових продуктів на умовах, передбачених колективним договором.
Роботодавець може за свої кошти додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договору) працівнику пільги та компенсації, не передбачені законодавством.
Протягом дії укладеного з працівником трудового договору роботодавець повинен не пізніше ніж за 2 місяці письмово інформувати працівника про зміни виробничих умов та розмірів пільг та компенсацій з урахуванням тих, що надаються їм додатково.
На роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видаються безкоштовно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також миючі та знешкоджуючі засоби. Працівники, які залучаються до разових робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварій, стихійних лих тощо, не передбачених трудовим договором, мають бути забезпечені зазначеними коштами.
Роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання коштів індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору.
У випадку передчасного зносу цих коштів не з вини працівника роботодавець зобов'язаний замінити їх за власний рахунок. У разі придбання працівником спецодягу, інших засобів індивідуального захисту, миючих та знешкоджувальних коштів за свої кошти роботодавець зобов'язаний компенсувати всі витрати на умовах, передбачених колективним договором.
Відповідно до колективного договору роботодавець може додатково, понад встановлені норми, видати працівникові певні засоби індивідуального захисту, якщо фактичні умови праці цього працівника вимагають їх застосування.
| у разі смерті працівника здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності“.
Роботодавець може за рахунок власних коштів здійснювати постраждалим та членам їх сімей додаткові виплати відповідно до колективного або трудового договору.
| захворюванням, зберігаються місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності або встановлення стійкої втрати професійної працездатності. У разі неможливості виконання потерпілим попередньої роботи проводиться його навчання та перекваліфікація, а також працевлаштування відповідно до медичних рекомендацій.
Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи зі шкідливими умовами, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах та у пільгових розмірах.
. Охорона праці жінок.
Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт, пов'язаних із санітарним та побутовим обслуговуванням), а також залучення жінок до підняття та переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно з переліком важких робіт та робіт зі шкідливими та небезпечними умовами праці, граничними нормами підняття та переміщення важких речей, що затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я.
Праця вагітних жінок та жінок, які мають неповнолітню дитину, регулюється законодавством.
. Охорона праці неповнолітніх.
| на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, до нічних, понаднормових робіт та робіт у вихідні дні, а також до підняття та переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт та робіт з шкідливими та небезпечними умовами праці, граничними нормами підняття та переміщення важких речей, що затверджуються спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я.
Неповнолітні приймаються на роботу тільки після попереднього медичного огляду.
| із шкідливими та небезпечними умовами праці, визначається положенням, затвердженим спеціально уповноваженим центральним органом влади з нагляду за охороною праці.
Вік, з якого допускається прийом на роботу, тривалість робочого часу, відпусток та деякі інші умови праці неповнолітніх визначаються законом.
. Охорона праці інвалідів.
Підприємства, що використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.
У випадках, передбачених законодавством, роботодавець зобов'язаний організувати навчання, перекваліфікацію та працевлаштування. інвалідів відповідно до медичних рекомендацій.
Залучення інвалідів до понаднормових робіт та робіт у нічний час не допускається.
Розділ III. Організація охорони праці
Стаття 13 Стаття 13. Управління охороною праці та обов'язки роботодавця.
Роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити дотримання вимог законодавства про права працівників у галузі охорони праці. .
Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Стаття 14. Обов'язки працівника щодо дотримання вимог нормативно-правових актів з охорони праці. .
Стаття 15. Служба охорони праці на підприємстві.
На підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб роботодавець створює службу охорони праці відповідно до типового положення, яке затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці.
На підприємстві з кількістю працюючих менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати у порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку.
На підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні фахівці на договірних засадах, які мають відповідну підготовку.
Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцеві..
Керівники та фахівці служби охорони праці за своєю посадою та заробітною платою прирівнюються до керівникам та спеціалістам основних виробничо-технічних служб. .
Ліквідація служби охорони праці допускається тільки у разі ліквідації підприємства або припинення використання найманого праці фізичною особою.
На підприємстві з метою забезпечення пропорційної участі у вирішенні будь-яких питань безпеки гігієни праці та виробничого середовища у вирішенні трудового колективу може створюватися комісія з питань охорони праці.
Комісія складається з представників роботодавця та професійного союзу, а також уповноваженого найманими працівниками особи, спеціалістів з безпеки, гігієни праці та інших служб підприємства відповідно до типового положення, яке затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.
Рішення комісії мають рекомендаційний характер.
Роботодавець зобов'язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (при прийомі на роботу) та періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному відборі, щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. За результатами періодичних медичних оглядів у разі потреби роботодавець повинен забезпечити проведення відповідних оздоровчих заходів. Медичні огляди проводяться відповідними установами охорони здоров'я, працівники яких несуть відповідальність згідно із законодавством за відповідність медичного висновку фактичному стану здоров'я працівника. Порядок проведення медичних оглядів визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я.
Роботодавець має право в установленому законом порядку залучити працівника, який ухиляється від проходження обов'язкового медичного огляду до дисциплінарної відповідальності, а також зобов'язаний усунути його від роботи без збереження заробітної плати.
Роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок позачерговий медичний огляд працівників:
- За заявою працівника, якщо він вважає, що погіршення стану його здоров'я пов'язане з умовами праці;
- за своєю ініціативою, якщо стан здоров'я працівника не дозволяє йому виконувати свої трудові обов'язки.
За час проходження медичного огляду за працівниками зберігається місце роботи (посада) та середній заробіток.
Працівники при прийомі на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків та правил поведінки у разі виникнення аварії.
Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є необхідність у професійному відборі, мають щорічно проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання та перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці.
Перелік робіт з підвищеною небезпекою затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.
Посадові особи, діяльність яких пов'язана з організацією безпеки ведення робіт, при прийомі на роботу та періодично один раз на три роки проходять навчання, а також перевірку знань з питань охорони праці за участю профспілок.
Порядок проведення навчання та перевірки знань посадових осіб з питань охорони праці визначається типовим положенням, яке затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.
Не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж та перевірку знань з охорони праці.
У випадку виявлення у працівників, у тому числі посадових осіб, незадовільних знань з питань охорони праці, вони мають у місячний термін пройти повторне навчання та перевірку знань.
Вивчення основ охорони праці, а також підготовка та підвищення кваліфікації спеціалістів з охорони праці з урахуванням особливостей провадження відповідних об'єктів економіки забезпечуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти та науки у всіх навчальних закладах за програмами, узгодженими із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.
.
Фінансування профілактичних заходів з охорони праці, виконання загальнодержавної, галузевих та регіональних програм покращення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, інших державних програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, передбачається поряд з іншими джерелами фінансування, визначеними законодавством, у державному та місцевому бюджетах, що виділяються окремим рядком.
Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5 відсотка від суми реалізованої продукції.
На підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державний або місцеві бюджети та складають не менше 0,2 відсотка від фонду оплати праці.
Суми витрат з охорони праці, що належать до валових витрат юридичної або фізичної особи , що використовує відповідно до законодавства найману працю, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, який затверджується Кабінетом Міністрів України.
У колективному договорі, угоді сторони передбачають забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці на рівні, не нижче передбаченого законодавством, їх обов'язки, а також комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійного захворювання, аварій та пожеж, визначають обсяги та джерела фінансування зазначених заходів.
. Дотримання вимог щодо охорони праці при проектуванні, будівництві (виготовленні) та реконструкції підприємств, об'єктів та засобів виробництва.
Виробничі будівлі, споруди, машини, механізми, обладнання , транспортні засоби, що вводяться в дію після будівництва (виготовлення) або реконструкції, капітального ремонту тощо, та технологічні процеси повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів з охорони праці.
Проектування виробничих об'єктів, розробка нових технологій, засобів виробництва, засобів колективної та індивідуального захисту працюючих повинні проводитися з урахуванням вимог щодо охорони праці. Не допускається будівництво, реконструкція, технічне переоснащення тощо. виробничих об'єктів, інженерних інфраструктур об'єктів соціально-культурного призначення, виготовлення та впровадження нових для даного підприємства технологій та зазначених засобів без попередньої експертизи робочого проекту чи робочої документації на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці. Фінансування цих робіт може проводитись лише після отримання позитивних результатів експертизи.
Роботодавець повинен отримати дозвіл на початок роботи та види робіт підприємства, діяльність якого пов'язана з виконанням робіт та експлуатацією об'єктів, машин, механізмів, обладнання підвищеної небезпеки. Перелік видів робіт, об'єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки визначається Кабінетом Міністрів України.
Експертиза проектів, реєстрація, огляди, випробування і т.п.. виробничих об'єктів, інженерних інфраструктур об'єктів соціально-культурного призначення, приймання їх в експлуатацію провадиться у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
У випадку, коли роботодавець не отримав зазначеного дозволу, місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування з надання спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці, вживає заходів щодо скасування державної реєстрації цього підприємства в установленому законом порядку за умови, якщо протягом місяця з часу виявлення зазначених недоліків роботодавець не провів належних заходів щодо їх усунення.
Технологічні процеси, машини, механізми, обладнання, транспортні засоби, хімічні речовини та їх з'єднання та інша небезпечна продукція, придбані за кордоном, допускаються в експлуатацію (до застосування) лише за умови проведення експертизи на відповідність їх нормативно-правовим актам з охорони праці, які діють на території України.
Приймання в експлуатацію нових та реконструйованих виробничих об'єктів проводиться за участю представників професійних спілок.