Не кожен знає історію Всесвітнього Дня Охорони Праці. Його щорічно відзначають 28 квітня як день пам'яті працівників, які загинули або отримали травми на роботі.
Історія цього свята починається з 1999 року, коли профспілками та працівниками було проведено “День пам'яті загиблих працівників” у США та Канаді на згадку про постраждалих на робочому місці 1989 року.
Через 10 років більш ніж у 100 державах планети проводяться акції та заходи, спрямовані на привернення уваги людей та чиновників до різних проблем, пов'язаних з охороною праці..
Міжнародна організація праці (International Labour Organization, ILO, російська). МОП) оголосила 28 квітня Всесвітнім днем охорони праці, або Всесвітнім днем безпеки та здоров'я на робочому місці (World Day for Safety and Health at Work), щоб привернути увагу світової громадськості до масштабів проблеми, а також до того, яким чином створення та просування культури охорони праці може сприяти зниженню щорічної смертності на робочому місці. Вперше цей день було відзначено у 2003 році.
За оцінками МОП, щодня у світі в середньому близько 5000 людей помирають внаслідок нещасних випадків та захворюваності на виробництві, сумарно досягаючи за рік від 2 до 2,3 мільйона випадків виробничо обумовленої смертності. З цього числа близько 350 тисяч випадків становлять нещасні випадки зі смертельними наслідками та близько 1,7-2 мільйони смертей, спричинених захворюваннями, пов'язаними з роботою. Крім того, щорічно працівники страждають приблизно від 270 мільйонів нещасних випадків на виробництві, які ведуть до відсутності на робочому місці протягом більше 3 днів, і близько 160 мільйонів випадків хвороб без смертельного результату..
Міжнародна конфедерація вільних профспілок та інші всесвітні федерації профспілок зробили цей день всесвітнім заходом, розширивши його межі для привернення уваги до раціональних умов праці та організації робочих місць.
Так що ж таке ОХОРОНА ПРАЦІ?
Національна культура охорони праці означає:
— пріоритетна роль профілактики,— використання всіх можливостей для освіти та поширення знань про виробничі ризики, про їх контроль та профілактику,
— активна участь уряду, працівників та роботодавців у забезпеченні безпечних та здорових умов праці через чітко сформульовану систему прав та обов'язків
— забезпечення права на безпечні та здорові умови праці на всіх рівнях.
